Бібліотека

Пропонуємо добірку українських народних ігор

Панас

Діти грають у кімнаті. Одному з них зав'язуютьочі, ставлять біля порога і говорять:

Панас, Панас!

Не лови нас.

На тобі коробочку груш

Та мене не воруш.

Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а "Панас", розкинувши руки, намагаєтьсяпіймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає "Панасом", і грапродовжується.

Варіант ІІ

Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає "Панасом", йому зав'язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами:

- Панасе, Панасе! На чомустоїш?

- Накамені!

- Щопродаєш?

- Квас!

- Лови курей, та не нас.

"Панас" починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає "Панасом"

МАК

Побравшись за руки, діти стають у коло. В середину сідає одна дівчинка, навколо неї ходять і співають:

Ой на горі мак,

Під горою так;

Маки ж мої, маківочки,

Золотії голівочки,

Станьте ви так,

Як на горі мак!

Проспівавши раз, питають у дівчинки:

"Козачок, чи виорав ти мачок?".

Дівчинка одмовляє: "Виорав".

Тоді знову ходять навколо і співають те саме. Питають знову:

"Козачок, чи посіяв мачок?" - "Посіяв"

Знову співають.

"Козачок, чи посходив мачок?" - "Посходив".

Співають.

"Козачок, чи пора полоть мачок?" - "Пора".

Співають. "Козачок, чи цвіте мачок?" - "Цвіте".

Співають. "Козачок, чи поспів мачок?" - "Поспів".

Співають. "Козачок, чи пора брать мачок?" - "Пора".

Тоді усі гуртом кидаються, трусять ту дівчинку, в вуха турчать; дівчинка пручається, поки не розірве чиїхось рук і не втече з кола.

Куці-баба

У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав'язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають:

- Бабо, бабо! На чом стоїш?

- На глах-лободах

- А що ти їси?

- У мене каша на полиці.

- А мені ж даси?

- Чорта з'їси!

Тоді ударяють його рукою і всі тікають. Якщо "куці-баба" - когось упіймає - тому зав'язує очі. А якщо ні - продовжується гра.

- А чия-то, бабо, каша на полиці стоїть?

- Моя.

- А я виїм

- А я з києм!

- А я утечу.

- А я дожену.

- А я в ополонку.

- А я за головку.

І знов ударяють і розбігаються. Якщо "куці-баба" нікого не зловить, повертається на своє місце

- Бабо-бабо, чиє то поросятко по смітнику ходить?

- Моє.

- Коли ти його заколеш?

- Завтра.

- А мені ж даси?

- Чорта з'їси.

Якщо і цього разу "куці-баба" нікого не спіймає, завершують гру.

- Ти, бабо, сліпа?

- Сліпа, синочку, сліпа.

- Що ж тобі дать?

- Дай, синочку, борошенця на галушечки.

Хтось насипає "куці-бабі" у жменю піску абощо.

Дуб

Грати в дуба можна на березiрiчки, на лiсовiйгалявинi або в парку - там, де досить простору побiгати i де ростуть (але не дуже густо) дерева.

Грають здебiльшогодiвчатка. Вони обирають з-помiж себе купувальницю i з вигуками: "Граємо в дуба!" - по однiйпiдбiгають до дерев. Купувальниця пiдходить до котроїсь iздiвчат, спiльно з нею вибирає одне з вiльних дерев i пропонує:

- Дiвчино, продай хату!

- Не продам, дуба дам! -

вiдповiдаєдiвчина, й вони обидвiбiжать до намiченого дерева. Воно дiстаєтьсятiй, котра прибiжить до нього першою, а та, що вiдстала, стає купувальницею i йде купувати iнше дерево.

Мiст

Дiвчата стають по двi в ряд, обличчям одна до одної, й беруться вгорi схрещеними руками. Крайня пара проходить пiд руками iнших пар i стає першою, за нею йде пара, яка була передостанньою, i так далi. У деяких мiсцевостях ця гра називається "Довгою лозою", бо у неї теж немає кiнця. Припиняється вона за бажанням або тодi, коли бiльшiсть гравцiв розiйдеться.

Хрещик

Дівчатка стають попарно, одна пара за другою, а попереду - одна дівчинка, яка говорить:

- Горю, горю, пень!

Остання пара питає:

- Чого ти гориш?

- Красної дівки хочу.

- Якої?

- Тебе, пані, молодої!

При цих словах остання пара розбігається, намагаючись з'єднатися попереду горівшої, а та ловить когось з них. Якщо піймає, то та, що лишилася без пари, починає "горіти", не піймає - продовжує "горіти" та сама.

Мовчанка

Коли діти дуже розкричаться, хтось нагадає про цю гру і скоромовкою проговорить:

Їду до дому

На зелену солому.

На тій соломі

Сидить жаба.

Хто писне,

Той жабу хлисне,

Мені можна говорити

Сто раз,

А іншому - ані раз.

Всі замовкають. Ведучий намагається кого-небудь викликати на розмову. Хто перший заговорить, той програв.

Смик

На мiсцi гри проводять лiнiю, яка вiдокремлює город вiд поля. В городi на невеликiйвiдстанiвiдлiнiї у землю встромляють палицю i приставляють до неї "пастуха", якого визначають вимiрюванням на палицi або за допомогою лiчилки. "Пастух" залишається в городi, а решта гравцiвiде в поле. Польовiгравцi намагаються висмикнути палицю. Але тiльки-но хтось iз них перетне лiнiю городу, як "пастух", що стереже її, кидається йому навперейми i намагається поквачити, доторкнувшись рукою. Поквачений починає "пасти", а попереднiй "пастух" iде до гурту гравцiв у полi. Поквачитиiншого гравця "пастух" може тiльки в межах городу. Для того, щоб заманити його у город, вiн навмисне вiдходитьвiдпалицi, а потiмстрiмголов мчить на смiливця. Брати участь у грi може необмежена кiлькiстьгравцiв.

Латки

Діти збираються грати в лакти, хтось говорить:

- Давайте грати в латки.

Відразу ж б'є сусіда по плечу і тікає, примовляючи:

Латка-битка,

Шовкова нитка,

На мені не була,

На тобі ізгнила!

"Полатаний" переслідує втікача, але не промине "полатати" й іншого, хто потрапить під руку. Вдаривши, каже: "Латка".

"Полатаний" намагається передати латку третьому....

Горобейко

Дівчатка беруться за руки і співають:

А в горобейка

Жінка маленька:

Сидить на кілочку

Пряде на сорочку.

Що виведе нитку -

Гороб'ю на свитку.

Остануться кінці -

Гороб'ю на штанці.

Остануться торочки -

Гороб'ю на сорочки.

Під час співу дві крайні дівчинки підіймають руки і пропускають попід ними всіх інших.

Гуси

Діти вибирають з-поміж себе двох - матку і вовка. Матка жене всіх останніх учасників, своїх дітей, у поле, а потім, усівшись на певній віддалі, за лінією, яка називається городом, кличе своїх дітей:

- Гуси, додому!

- Задля чого?

- Вовк за горою,

- Що він робить?

- Гуси скубе.

- Які?

- Сірі! Сірі!

Гуси волохаті,

Тікайте прямо до моєї хати!

Гуси біжать в город, а вовк перебігає їм , дорогу і намагається кого-небудь зловити.

Коли вовк зловить за лінією, то його гуси , б'ють крилами, і пійманого за лінією гусеняти він не бере до себе; пійманих же на шляху ДО городу забирає і садовить їх усіх разом.

Гра продовжується доти, поки вовк не переловить усіх гусей.

Квочка

У цю гру діти люблять грати найбільше - напровесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають в землю кілочок, прив'язують мотузок, до кілочка; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів:

Ходить квочка

Коло кілочка,

Водить діток,

Дрібних квіток.

Діти - квіти: "Квок",- ходить кружка.

Після слів: "Діти-квіти: "Квок" - усі розбігаються хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та збирає докупи.

Сiрий кiт

У цiйгрiвсi учасники, крiм ведучого, "сiрого кота", - "мишi". Вони стають ланцюжком i, тримаючись один за одного, ходять по майданчику по прямiй, по колу чи по будь-якiйiншiйкривiйлiнiї. Першим у ланцюжку стоїть "сiрийкiт". Пiд час руху вiн запитує:

- А є мишi в копицi?

- Є! - вiдповiдають "мишi".

- А не бояться кота?

- Нi!

- Ой, як кiт хвостом поворушить, то всiх мишей подушить!

За цими словами "мишi" кидаються врозтiч, а "сiрийкiт" ловить їх. Спiйманий гравець стає "сiрим котом", а його попередник - "мишею".

Кіт і миша

Дітлахи беруться за руки й стають у коло ("танок"), а двоє: "кіт" (хлопець) і "миша" (дівчина) - усередині. Коли "танок" піднімає руки вгору, "миша" тікає від "кота". А коли "кіт" намагається проскочити за "мишею" - руки опускають.

А до нори, миша, до нори.

А до золотої комори.

Мишка у нірку,

А котик за ніжку.

- Ходи сюди -

А що ж то за мишка -

Не втече:

А що ж то за котик,

Не дожене.

Мишка у нірку,

А котик за ніжку;

- Ходи сюди, ходи сюди.

Якщо "котові" вдається спіймати "мишку", - міняються ролями.

Сірий вовк

Грають тільки діти. Вибирають "вовка", він, згорбившись, сідає, взявшись під щоку, на горбику, і мовчить, а дітки не чіпають його, а рвуть біля нього травку і промовляють:

Ірву, ірвугорішечки,

Не боюсь вовка ні трішечки.

По цім слові діти схоплюються, кидають на вовка нащипану травку і тікають. Вовк собі туриться за ними, хоче вхопити котрогось. Кого вхопить, той стає вовком, і гра продовжується.

Лис

Побравшись за руки, всі стають у коло, а один з учасників гри, по вибору, стає за лиса і йде в середину. Коло подається то вправо, то вліво з піснею:

Ха-ха, ха-ха, гі-гі-гі!

Лис зловився в капкані.

Качки, кури, голуб'ята,

Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі!

Злодій лис у капкані.

Ой, ой! Вирвавсь - утікайте:

Тепер в його страшна злість,

Кого зловить, того з'їсть.

Коли проспівають усю пісню до кінця, то швидше розбігаються на всі боки, а лис ловить. Кого піймає той стає лисом, і гра починається спочатку.

Ластівка

Дві дівчини беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить:

- Печу, печу ластівки!

Інша питає:

- Нащо печеш? Лиха втечеш, лиха й піймаєш!..

Тоді пара дівчаток, що почала розмову, роз'єднує руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з'єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з'єднається, то їй припадає знову тікати, а другій парі - ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, які почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша - тікатиме.

Воробей (горобець)

Дiти утворюють коло, всерединi - воробей. Коло швидко рухається, всiспiвають, плескаючи в долонi.

Киш, киш, воробей,

Не клюй конопель.

Мої конопельки,

Дрiбнi, зелененькi,

У вiрчики в'ються,

Самi не беруться,

Братись не даються.

Воробей кидається на дiтей, якi утворили коло, вони розбiгаються. Той, кого воробей зловить, займає його мiсце, i гра починається знову.

Заїнько

Дівчатка та хлопчики стають у коло, побравшись за руки. Обраний "заїнько" ховається в кущі, а всі його просять:

Заїнько, заїнько, вийди к нам,

Сіренький, сіренький, зайди к нам.

Ой да, кося, зайди к нам.

"Заінька" виходить з кущів і стає серед кола. Тоді діти знову співають:

Заїнько, заїнько,лягай спать.

Заїнько сіренький, лягай спать.

"Заїиька" лягає Тоді знову приспівують:

Заїнько,вставай,

Сіренький, вставай,

Ой да, кося, вставай.

"Заїнько" встає Тоді його просять умитись, взутись, причесатись. "Заїнько" робить усе, що йому загадують Діти кажуть:

Заїнько, заїнько, вдар тропачка,

Сіренький, вдар тропачка.

Ой да, кося, вдар тропачка.

"Заїнько" танцює й вибирає іншого на свою роль, а сам стає в коло.

Зайчик

Діти стають у коло, беруться за руки, а між ними - "зайчик" (обов'язково хлопчик). Діти ходять і співають:

Городили зайчика

Тинком, льонком,

Та нікуди зайчику

Та не вискочити.

Та не виплигнути.

А в нас ворота

Позамикані,

Жовтим піском

Та нікуди зайчику

Позасипані!

При цьому "зайчик" починає бігати, щоб де-небудь вискочити, а діти стають щільніше, щоб не пропустити. Коли вже "зайчик" якось вискочить, ТОДІ ВСІ ДІТИ ЙОГО ЛОВЛЯТЬ.

Хто піймає - сам стає "зайчиком". Якщо піймає дівчинка, то заміняють хлопчиком, бо за правилами гри дівчинка не може бути "зайчиком".

Перстенець

Діти сідають рядком і складають руки долонями докупи. Хтось один відходить убік, а котрась дівчинка затуляє між долонями перстенець (квіточку, листочок). Дитина, що відійшла, довертається, а гурт хором звертається до неї.

Гадуль, гадуль, гадулька!

Десь там моя зозулька

По полю літала,

Золоте пір'я збирала.

Вий, вий, завивай!

Дитина вгадує, у кого перстенець, і каже:

Ти, Оксанко, перстень дай!

Дід

Запрошується хлопець, що гратиме роль "діда". На відстані 10 м від хатинки "діда" - стоять гравці, які починають його дражнити:

Іде, іде, дід, дід,

Несе, несе міх, міх,

Ось такий дідище,

Ось такий старище,

Ось такий окатий,

Ось такий вусатий,

Такий бородатий,

Ось такий плечистий

Тьху його нечистий!

Після цих слів діти розбігаються, а "дід" повинен догнати кого-небудь. Потім на його роль можна запросити когось іншого, і гра починається спочатку.

Дзвіночок

Із тих, хто бажає гратися, обирається "дзвіночок". Решта гравців, узявшись за руки, стають довкола нього. "Дзвіночок" грудьми з розгону або, налягаючи на руки будь-яких двох сусідніх гравців, вагою власного тіла намагається розірвати "ланцюг", що оточує його. Розірвавши, він тікає, а інші учасники гри ловлять його. Той, хто спіймає, стає "дзвіночком".

Якщо ж гравців набереться лише троє, то двоє з них стають один проти одного і міцно беруться за руки. Третій намагається розчепити їх, налягаючи на руки грудьми. Якщо "замки" не витримують і розриваються, то один із гравців тікає, а "дзвіночок" ловить його. Потім вони беруться за руки, утворюючи нове зчеплення, а гравець, який залишився на місце, намагається розірвати його.

Чабан

Ведучий гри - чабан. Діти зображають овець, а кілька з них - вовки. Чабан зі словами:

Ой у лісі, у лісу

Я овечки пасу -

вигонить овець пастися на лужок. Вівці розбігаються, "пасуться". Чабан стереже їх. Зі словами:

День кінчається,

Овечки додому вертаються.

Через ліс біжать,

А там вовки сидять -

жене овець пастух додому. По дорозі їх перестрівають вовки, ловлять овечок і відводять до свого лігва.

Чабан знову жене свою отару пастися.

Перемагають найспритніші, найхитріші і найпрудкіші "вівці", які після трьох-п'яти разів лишаються на волі, не попадають вовку в зуби. Після цього обирається новий чабан і вовки. Гра триває.

На баштані

Діти-гравці обирають сторожа лічилкою:

Гоп, гоп, кавун.

Малайди-драйди, кавун.

Мацики-брики, не спіши,

Наш баштан стережи!

Сторож ходить по баштану, береже свій урожай, радіє, що багато вродило кавунів та динь. У цей час школярі ховаються неподалік від баштану за кущами, спостерігаючи за дідом. Стомившись, той іде відпочити в холодок. Діти біжать на баштан зі словами:

Крадем, крадем кавуни,

Нема діда вдома,

Поїхав по дрова.

Дрова погоріли,

Діда вовки з'їли!

Вони удають, ніби рвуть кавуни, їдять їх. Сторож помічає дітей, кидається їх ловити. Кого він спіймав - той стає ведучим-сторожем.

Дощик

Школяри обирають ведучого-кашовара. Він з горщиком та дерев'яною ложкою стає в центрі, ходить по колу і "варить" кашу, "вимішує" її ложкою. Діти, взявшись за руки, ходять навколо нього і речитативом промовляють:

Іди, іди, дощику,

Зварим тобі борщику

У новому горщику.

Тобі каша, а нам - борщ.

Щоб густіший ішов дощ.

Учні зупиняються, а кашовар, заплющивши очі, обертається, піднявши руки з горщиком догори. Потім прямує до дітей. Комусь із них вручає горщик, не відкриваючи очей. Кому випаде, той стає кашоваром, веде гру далі.

Коли гра набридає, школярі зі словами:

Дощику, дощику, перестань!

Ми. поїдем на баштан,

Та візьмемо диньку,

Усім по шматочку,

А тобі - ціленьку!-

підстрибуючи на одній нозі розбігаються.

Сонечко

Учні зібралися на галявині і, виглядаючи із-за хмари сонечко, яке принесе їм весну-красну, співають:

Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір'ячко,

На весняні квіточки,

На веселі діточки.

Там вони граються,

Тебе дожидаються.

Дівчинка-сонечко прокидається, піднімає руки - з пальчиками-промінчиками догори, сміється, і біжить до дітей, які починають співати веснянки.

Ой є в лузі калина,

Ой є в лузі калина.

Калина, калина,

Комарики-дзюбрики калина.

Там стояла дівчина...

Цвіт калини ламала...

Та в пучечки в'язала...

Учні танцюють у колі, імітуючи рухи, як дівчина ламає калину, в'яже її в пучечки, плете з них віночок.

Піжмурки

Насамперед визначають, кому жмуритись, а кому ховатися; а це роблять так:сідає один із гравців на землю і виставляє коліно, на яке всі гравці кладуть по одному пальцю, і той, що сів, кладе свій палець і говорить:

Котилася торба

З великого горба,

А в тій торбі

Хліб, паляниця,

Кому доведеться,

Тому і жмуриться.

На чий палець упаде останнє слово, той і повинен ховатись.

Так проказують ці слова, аж поки не залишиться один гравець, який і повинен жмуритися.

Останній у цій лічбі закриває очі та обличчя руками. Всі ховаються. Той, що жмуриться, запитує- "Чи вже?". Коли ж не почує ні від кого відповіді, встає і починає шукати. Кого першого він знайде, той і жмуриться.

ЗЕМЛЯ, ВОДА, ПОВІТРЯ, ВОГОНЬ

Всі стають у коло, а ведучий - посередині. Він кидає комусь з дітей м'яча, вимовляючи при цьому одне з слів: "земля", "вода", "повітря", "вогонь". Якщо ведучий сказав "земля", то гравець, що впіймав м'яча, повинен швидко назвати якусь тварину. На слово "вода" треба назвати рибу, на слово "повітря" - птаха. Якщо ведучий скаже "вогонь", усі, махаючи руками, повинні крутитися на місці.

Правила гри: неуважні вибувають з гри.

Гру можна проводити і в приміщенні, під час дощу.

КОШИК

Всі сідають у кімнаті. Ведучий ставить на стіл кошик, коробку, ящик тощо. Це буде "кошик".

Ведучий запитує:

- Знаєте, що можна класти в цей кошик?

- Не знаємо!

- Ну так знайте: в цей кошик можна класти будь-які ягоди (квіти, іграшки, листки певних дерев, прислів'я та приказки, загадки тощо).

Правила гри: в грі можна обирати будь-яку тему, але не можна помилятись і класти до кошика те, що не стосується теми, або затримувати кошик. Той, хто помиляється, дає фант. Так грають, доки не набридне, а потім розігрують фанти.

ЧАКЛУН

Перед початком гри вибирають чаклуна. Для цього один з гравців простягає перед собою праву руку долонею донизу, а інші підставляють під неї вказівний палець.

По команді: "Раз! Два! Три!" всі забирають руки, а гравець з простягнутою рукою має захопити чийсь палець.

Той, чий палець був захоплений таким чином, стає чаклуном.

Він намагається догнати когось і доторкнутися рукою. Той, кого піймали, завмирає, розвівши руки в сторони. Зняти чари з нього можуть інші гравці, якщо доторкнуться до нього рукою. Але чаклун стежить за своєю "здобиччю", і, як тільки хтось зніме чари, він намагається зачарувати і тих, хто наважується виручити товариша.

Правила гри: зачарований гравець залишається на місці. Той, кого зачарували тричі підряд, сам стає чаклуном, а його попередник приєднується до гравців.

Подолянка

Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають змісту пісні:

Десь там, десь там подолянка була,

Десь там молоденька була,

Отут вона впала,

До землі припала.

Устань, устань, подоляночко,

Промий очки, як скляночки,

Та візьмися в бочки,

Та поскачи скочки.

Скачи, скачи понад бродом,

Як рибонька попід льодом.

Візьми собі панну, которую крайню,

Візьми собі паничка, которогокрайничка.

Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується.

Ой летіла зозуленька

Діти стають парами і утворюють коло . Серед кола ходить « зозуленька », всі співають:

Ой, летіла зозуленька через сад, через сад,

Розпустила пір’ячко на весь сад, на весь сад.

Ой, хтотеє пір’ячко підбере, підбере,

Отой сиву зозуленьку забере, забере.

При словах « забере » всі пари розбігаються, кожна дитина шукає собі нову пару, в тому числі й зозуленька. Хто пари не знайде – стає зозуленькою, і гра починається спочатку .

Правила гри :

1. Ті самі гравці не можуть залишатися в парі.

2. Не вибирати для пари найближчу дитину .

3. Не можна відмовляти стати у парі із зозуленькою, або відбивати пару тій дитині, що її зозуленька вже знайшла. Хто вибрав для пари зозуленьку, подає їй обидві руки, щоб хто–небудь її не відняв.

Бездомна лисиця

Діти утворюють коло, стаючи по двоє обличчям один до одного, подаючи руки та утворюють гнізда, які «звиваються», на відстані 2 – 6 кроків одне від одного . В середині кожного гнізда стає «лисиця». Дитина, що починає гру, стає посередині, як «бездомна лисиця», тричі плеще у долоні та голосно говорить : «Лисиці – з гнізда!». Лисиці швидко перемінюють свої місця, а бездомна лисиця намагається швидше захопити порожнє гніздо . Дитина, яка залишилася без місця, стає новою «бездомною лисицею». Коли лисиці змінюють місця , то діти, що утворюють гніздо, не повинні розривати рук.

Веребей

Діти стають колом, а насередині – веребей. Коло швидко рухається, всі співають, плескаючи в долоні:

Киш, киш, веребей,

Не клюй конопель,

Мої конопельки,

Дрібні, зелененькі,

У вірчики в'ються

Самі не беруться:

Браться не даються.

Веребей кидається до дітей, котрі утворили коло, вони розбігаються, поки він когось зловить. Тоді той, кого спіймано, стає веребеєм. Гра починається спочатку.

Зайчик

„Зайчик” стає в середину кола, береться за голову і робить хворобливий вигляд. Діти рухаються по колу і співають:

Ішов, ішов зайчик по воду,

Та й вдарився чолом у воду.

(Рух і спів прискорюється).

Котрі були в батенька,

Котрі були в матінки,

На базар ходили

І ніжки помили.

То в ті, то в ті ворота,

А наші ворота позамиканії,

Жовтим піском засипанії.

Не кінець пісні танцюють майже всі, в тому числі і заєць, але в той же час він вибирає момент і пробивається крізь ланцюг, а всі його ловлять. Хто спіймає – стає зайцем, і гра продовжується.

Кривий танець

Дівчата беруться за руки, бігають ланцюгом між трьома посадженими на землю хлопчиками і приспівують:

У довгої лози

Пасли хлопці кози,

А дівчата козенята,

Та й померзли ноженята.

Ой, дівоньки гожі,

Кидайте ті кози.

В кривім танцю походжаймо,

Та ніженьки зігріваймо.

Ой кривого танця

Не виведу кінця.

Треба його виводити,

Кінець йому знаходити.

Коментарi